Лінь на твоїх засмаглих руках,
наче охряно-жовта кішка,
страх в тих брунатних-брунатних очах
тисне тремором
в пальці твої.
Білі мурахи спазмів сходили
упоперек й вздовж
нашу шкіру пішки –
пізно, занадто пізно шукати мурашник;
в чиїй голові?!
Сонячна пляма
танцює на ліжку
приречене смерті танго,
швидкісні тіні цієї години рельєфами тіл
вже летять навісні.
Буду, я буду з тобою нестерпно-прекрасна,
бо рівна тобі за рангом.
Бачиш,
як з потом стікає по спині
останній промінь,
ось був і вже ні.
Дихаймо, любий.
Дихай так сильно,
немов хто виштовхує з тебе повітря.
Знаю,
що буде важко життя фільмувати
вночі і без ліхтаря;
ми навчимося, як треба, і
чорним у
чорне на
чорному вперто яскраво горіти;
навіть якщо у пустелі народяться
сліз наших чорні моря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2022
автор: Сніг_на_голову