Калейдоскоп зі світильника на посірілій стелі,
Розкручую його прищуром:
Кліп - є.
Кліп - немає.
В цих депресійних панельках поверхів завжди дев'ять.
Повільно у візерунок килима на підлозі лежу-вростаю.
По радіо в моїй голові безупинно крутять реквієм,
І він прекрасний!
Смужка світла поперек кімнати тоншає і тьмяніє.
Життя, що розходилося тут на вектори і на гасла,
Сповзається тепер у жаринку недопалка обезголовленим змієм.
В цій затхлій кімнаті без витяжок і кондиціонерів
Єдине, що нагадує бога, - це печиво. Печиво "Марія".
А ти нікуди не йдеш попри прочинені до сусідів двері
І правою монотонно гладиш моє головне божевілля.
У лівій у тебе зброя - револьвер із двома набоями.
Нам не треба визирати з вікна, щоб усе зрозуміти:
Цей йобаний сюр, цей косплей із супергероями,
Вже насправді добіг кінця і почалися титри.
Ми з тобою десь між звукачами і костюмерами -
Сміховинні менестрелі сучасності -
Стрибай на одній нозі, вигукуй і розмахуй перами,
Будь вправнішим за власну манію, містере,
Якщо вдасться...
Але я досі відчуваю її на дні залишками священного палива,
Хоч таймер отого світового годинника майже стік.
Малий, скажи мені, тобі теж цікаво ще?
Давай подивимося на дно -
Запалюй останній сірник
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2022
автор: Міра Мальська