Ти вимолив свою любов,
коли гойдав орелю часу,
страхи одвічні поборов,
а з ними… і надії разом.
Та мішанина сподівань
чогось блаженно-неземного
і завела тебе за грань,
ба навіть попри застороги…
І де тепер ота межа,
обніжок яви і уяви?
Іржа, реальності маржа,
де вчора зеленіли трави…
29.06.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2022
автор: Олександр Мачула