Загравою світанок кличе день новий
І гонить морок гордо і неспинно.
Крізь мене сонце дивиться на світ живий
І робить старше на одну годину.
У час народження вклонюсь новому дню,
Нап’юсь терпкого чару сподівання,
Вогню прадавню силу в душу увіллю –
Відчую серцем магію світання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2022
автор: Тетяна Мошковська