Я відпускаю. Чесно й добровільно.
Хоча на серці, знаєш, божевільно.
Хоча все тіло рветься у обійми
І так не хочу, чесно, бути вільним.
Я відпускаю. Ти ж його натхнення.
Колись його натхненням був і я.
Його любов - то світле одкровення,
То еліксир життя, мелодія.
Я відпускаю. Відрізаю з болем
Безмежну віру, що зросла в мені.
Я не заїм це горе профітролем -
Від зради біль панує на душі.
Я відпускаю. Розриваю вузол,
Яким нас пов'язали Мойри долі.
Зали́шусь із сумним холодним блюзом,
Без тиші, без свободи і без волі.
Я відпускаю. Тільки запевняю:
Розі́б'є він тебе неначе склянку.
Колись він і мені казав "Кохаю",
Але порушив кожну обіцянку.
Я відпускаю. Про одне благаю:
Коли не знатимеш, як далі йти,
Коли і сліду не залишиться від раю -
Я пережив цю зраду. Виживеш і ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2022
автор: Сашко Негрич