Зруйноване дитинство

Твоє  зруйноване  дитинство
не  зацікавить  сюзеренів.
Війна  життю  научить  стисло.
Лунають  обстріли  щоденні.
І  з  кожним  часом  ближче,  ближче…
Уже  під  вікнами  розриви.
Здається  скоро  смерть  покличе.
Бинти,  як  білих  коней  гриви.
Не  ампутовані  кінцівки  –
вони  відірвані,  мов  доля.
Димить  на  карабіні  цівка,
горить  зруйнована  стодола…
Чекають  світ  голодні  смерті.
В  кремлі  наповнюють  фужери.
Тобі,  дитинко,  краще  вмерти,
ідуть  російські  людожери.
За  що  це,  Господи  помилуй,
посеред  двору  чорні  вирви.
Ти  мамі  власноруч  могилу
попід  стіною  дому  вирив.
…Пробиті  кулею  легені.
Дитини  смерть  москві  не  вбивство.
Бо  не  цікавить  сюзеренів
її  зруйноване  дитинство.
29.06.22р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2022
автор: Микола Соболь