Ага Шахід Алі ГАЗ ІЗ ДАККИ

                   [quote]...цілий  рік  Доріан  колекціонував  найвишуканіший  газ  із  Дакки.
                   Оскар  Уайльд  „Портрет  Доріана  Грея”(1)[/quote]
Цей  прозорий  газ  із  Дакки
звуть  шовком  з  вітру,  струменем
води,  вечірньою  росою:

мистецтво  це  померло,  зникло
понад  сто  років  тому.  „Ніхто  не  знає
зараз”,  -  моя  бабуся  каже,

„що  це  таке  його  вдягнути
або  торкнутися  тканини.”  Вона  вдягла
його  єдиний  раз,  фамільне  сарі

з  маминого  посагу,  щоб  довести
непідробність,  протягнули  його,
усі  шість  ярдів  (2),  крізь  перстень.

Через  роки  потому,  розірвали  його
на  безліч  хусточок,  розшитих
золотими  пейслі,

і  розділили  серед
племінниць  і  рідних  доньок.
Вони  вже  втратили  їх  зараз.

Історія  нас  вчить:  пальці
ткачів  були  відрізані,
в  Бенгалії  верстати  ткацькі  змовкли  (3),
сира  бавовна  поставляється
британцями  до  Англії.
Історія  ця  малопридатна,

моя  бабуся  каже,
що  муслін  сьогодні
здається  таким  грубим,  і  тільки

восени,  якщо  прокинутися
на  світанку  для  молитви,  можна  відчути
таку  текстуру  ще  раз.

Вона  розповідала,  одного  ранку  вітер
так  накрохмалився  росою,  що  непомітно
вона  його  крізь  перстень  протягнула.
[i]                                  (зі  збірки  „Півдюймові  Гімалаї)[/i]
[i](1)  „Отак  цілий  рік  Доріан  усе  колекціонував  найдобірніші  зразки  тканин  і  вишивок.  Мав  він  чудовий  муслін  із  Делі  —  з  гарно  витканими  візерунками  із  золотого  пальмового  листя  і  райдужних  крилець  жуків;  газ  із  Дакки,  через  свою  прозорість  знаний  на  всьому  сході  під  назвами  «шовк  з  вітру»,  «струмінь  води»  і  «вечірня  роса»;  дивовижно  розмальовані  тканини  з  Яви;  жовті  китайські  куртини  тонкої  роботи;  книжки  в  оправі  з  брунастого  атласу  або  красивого  блакитного  єдвабу,  затканого  французькими  ліліями,  птахами  та  іншими  образами;  мереживні  угорські  покривала;  сицилійську  парчу  і  цупкий  іспанський  оксамит;  грузинські  вироби,  опоряджені  золотими  монетами;  зелено-золотисті  японські  тканини  з  чудово  на  них  вигаптуваними  птахами.”  (Оскар  Уайльд  „Портрет  Доріана  Грея”)
(2)  1  ярд  =  91,44  см
(3)  У  1775  році  десятки  тисяч  бенгальських  ткачів  були  примусово  закріплені  за  факторіями  Ост-Індської  компанії,  куди  повинні  були  здавати  свою  продукцію  за  ціною  на  50  %  нижчою  за  ринкову  або  безплатно.  Тих,  хто  ухилявся  від  роботи,  піддавали  тортурам  або  кидали  в  тюрми.  „Комерційний  резидент  (начальник  факторії)  назначав  всім  певний  об’єм  роботи,  за  невеликий  аванс  привласнював  їхню  працю  і  позбавляв  права  на  працю  для  себе,  обходився  з  ними  як  з  кріпаками.  Багато  ткачів  обирали  каліцтво  замість  такої  неволі  і  відрубали  собі  пальці”.  Довершила  знищення  старовинного  ткацького  ремесла  прялка  Дженні,  яка  зробила  англійські  тканини  дешевшими  за  бенгальські.  Бенгальські  ткачі  залишилися  без  роботи.  „Рівнини  Індії  біліють  кістками  ткачів,”  –  доповідав  Лондону  британський  генерал-губернатор  лорд  Вільям  Бентінк    у  1834  р.  В  1800  –  1825  роках  від  голоду  померли  1  млн.  осіб,  1825  –  1850  рр.  –  400  тис.,  1850  –  1875  рр.  -  5  млн.

[/i][b]Agha  Shahid  Ali  THE  DACCA  GAUZES[/b]
[quote]...for  a  whole  year  he  sought  to  accumulate  the  most  exquisite  Dacca  gauzes.  -Oscar  Wilde/The  Picture  of  Dorian  Gray[/quote]
Those  transparent  Dacca  Gauzes
known  as  woven  air,  running
water,  evening  dew:
 
a  dead  art  now,  dead  over
a  hundred  years.  "No  one
now  knows,"  my  grandmother  says,
 
"what  it  was  to  wear
or  touch  that  cloth."  She  wore
it  once,  an  heirloom  sari  from
 
her  mother's  dowry,  proved
genuine  when  it  was  pulled,  all
six  yards,  through  a  ring.
 
Years  later  when  it  tore,
many  handkerchiefs  embroidered
with  gold-thread  paisleys
 
were  distributed  among
the  nieces  and  daughters-in-law.
Those  too  now  lost.
 
In  history  we  learned:  the  hands
of  weavers  were  amputated,
the  looms  of  Bengal  silenced,
and  the  cotton  shipped  raw
by  the  British  to  England.
History  of  little  use  to  her,
 
my  grandmother  just  says
how  the  muslins  of  today
seem  so  coarse  and  that  only
 
in  autumn,  should  one  wake  up
at  dawn  to  pray,  can  one  feel  that  same  texture  again.
 
One  morning,  she  says,  the  air
was  dew-starched:  she  pulled
it  absently  through  her  ring.
 
[i]From  HALF  INCH  HIMILAYAS  (Wesleyan  U.P.,  1987)[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2022
автор: Зоя Бідило