- Знаєш, мишко, - сказав Тишко, - давай будем гратись.
Уяви, що йдем до школи, то ж давай збиратись.
- Добре, Тишку, - каже мишкаю - Вчитись хочу. Віриш? По-
біжу, зберу портфелик, а ти перевіриш.
І побігла мишка в нірку. Нема коли й сісти. Почала скла-
дать в портфелик все, що можна згризти. Тут є зерняток ба -
гато з жита та пшениці, із вівса, із гречки й проса. Взяла дві
паляниці.
Сіла мишка обідати. Їла смачний борщик. Раптом хмарку по -
мітила. Що як буде дощик?
Парасольку ще поклала. Вже портфелик вповні. Та чомусь та-
кий великий, хоч вези у човні!
Ледве-ледве притягла портфель на подвір'я. Ой сміялись
рябі кури, аж летіло пір'я.
Подививсь Рябко сердито:
- Так не робіть ніколи. Наша мишка ще маленька, лиш буде
йти до школи. То ж давайте їй розкажем, що з собою брати, а
вона запам'ятає й буде добре знати.
Вчили всі, хто був в дворі, що в портфелик класти. А індик
все жартував:
- Не забудь ще ласти!
Коли вийшов на подвір'я наш руденький Тишко, то побачив у
портфелі зошити та книжки, ручки й олівці в пеналі, і альбом
новенький. Похвалив він малу мишку й був дуже раденький.
Всі раділи на подвір'ї дружно, як ніколи, що маленька миш-
ка Гоже буде йти до школи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2022
автор: Надія Башинська