За перекладом з китайської Артура Вейлі
Сивина лягла на мої скроні,
Зморщився і висохнув надмір.
Маю я п’ятьох синів і кожен
Ненавидить пензлик і папір.
Шу вже має вісімнадцять весен:
Ледаря такого пошукати,
Робить все Сюань, та тільки чесно
Нехтує мистецтвом малювати.
У тринадцять Юн-Туан вважає
Що між шість і сім нема різниці.
А Тун-цзи у дев’ять років дбає
Лиш про те, як добре попоїсти.
Якщо Небо так поводиться зі мною,
Мушу втішитися чаркою з вином я.
[b]by Tao Yuanming, translated by Arthur Waley Blaming Sons[/b]
(Written in Chinese with two characters very easy to distinguish)
White hair covers my temples,
I am wrinkled and seared beyond repair.
And though I have got five sons,
They all hate paper and brush.
A-shu is eighteen:
For laziness there is none like him.
A-hsüan does his best,
But really loathes the Fine Arts.
Yung-tuan is thirteen.
But does not know "six" from "seven."
T'ung-tzŭ in his ninth year
Is only concerned with things to eat.
If Heaven treats me like this,
What can I do but fill my cup?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2022
автор: Зоя Бідило