Писала я російською колись,
Бо мову цю у кожній школі вчили.
Цвєтаєвої віршами клялись,
Під Пушкіна ми розправляли крила.
Одного ранку та пройшла любов
До «языка», що знала досконало.
Омила кожне слово наша кров,
І правда в ньому назавжди сконала.
Я чую присмак сліз і гіркоти,
Погрози, підлість, лють, убивство, ґрати.
І на російську знавіснілу «ы»
Не хочу навіть рота відкривати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2022
автор: Тетяна Мошковська