Мої ноги окроплені кров'ю...
По коліна я в крові стою.
Я наділена тільки любов'ю
Але мушу вмирати в бою
Мої діти знов помирають
За волю і славу мою.
Вони хочуть жити, кохати....
А мусять вмирати в бою.
Знову ворог крадеться ночами...
Знов війна, і темрява, й страх.
Я кричу весняними дощами
І шепочу молитви в вітрах.
Ми зможемо вас подолати!
Вірні воїни знову в строю.
Як за мене стояли солдати,
Так і я за дітей відстою.
Я буду сто раз помирати
І відроджуватись з попелу знов.
До останнього буду стояти
І помщусь за пролитую кров...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2022
автор: Анастасія Крупська