Сиві крила. Більше не літаю.
І вік цю справу зовсім не веде.
У мене серце іншим бо не стало -
Таке ж веселе, сміле...молоде.
То й що, що крила вкрились білим снігом,
Який не тане під промінням сонць.
Моя душа неправильно ревнива,
Натомість крила не призна́ють помст.
Не малюй їх фарбами. О, ні.
Тобі таке зробити не під силу,
Бо цінний хтось (давно) мені
Підібрав палітру зовсім сиву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2022
автор: Тетяна Білогай