Напишіть, напишіть хоч щось...
Кілька речень чи кілька слів,
як із вами говорить Хтось
із розгойданих кораблів.
Як солена вода морів
багне випити сонця ром,
поки втомлені гончарі
ліплять в трюмах новий содом.
Як акули сміються вслід
синьооким, метким китам,
що зібралися у політ,
що бебехають у там-там.
Що з русалками не на "ви",
бо русалки на щоглах всіх
розпускають солодкі шви
і вихлюпують в небо сміх...
Та не пишете, мовчите...
Вам не пишеться чи шкода,
що видіння чудне оте -
то не більше, аніж вода
Не з морів десь, а тут з джерел -
близько-близько, лишень за крок,
до горбатих, старих дерев,
що зреклись від усіх зірок?
А тим часом, я знаю, там
десь на межах не цих світів,
хтось малює метким китам
білі пера по всім хребті.
І розгойдує гончарів,
що, здається, впадуть ось-ось.
Звідки знаю? Бо там, вгорі,
і до мене говорить Хтось...
24.06.22 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2022
автор: Леся Геник