Вчила мене мати співати
Зустрічати соловейка в гаю.
До ясних зір увись злітати
Коли важко усміхатись життю.
Я зіп'ю келих літа до дна
зірок з озер синьої блакиті .
Заграє мого серця струна
Немов би золотий колос в житі.
Я в променях сонця обніму
Стежину, що веде птаху в поле.
Край доріг ружою зацвіту
Розіллю пахощі немов море.
Я із колосся квітів сплету
Віночок в коси на щастя, долю.
Лебідкою до Бога злечу
Попрошу миру, божих ласк вволю.
Засію зерном лан пшениці,
Щоб вродило нам хліба багато.
Спів , хай черпають, як водицю-
Щоб було добра у кожній хаті.
Вчила мене мати співати
Зустрічати соловейка в гаю.
До ясних зір увись злітати
коли важко усміхатись життю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2022
автор: Чайківчанка