До серця твого примарні пристані,
Тишу порушив солоний прибій,
Ще не подолані й досі відстані
До заколисаних хвилями мрій.
Літо лишається вирваним спогадом,
Де незабутній скарб - кожна мить.
Втішимось теплим вечірнім спокоєм,
Зцілимось небом незгасним: зорить.
Кожен-бо крок тут наповнений змістом,
Пошуком справжніх нетлінних натхнень,
Спраглих загублених долями істин,
Їх назбирав в собі пройдений день.
Та завтра ж бо знову до турбот всіх марудних
Нас понесе в вир життя часоплин.
Усе, що було на берегах цих безлюдних:
Лиш хвилі, небо і вічність хвилин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: Квітка Надії