Мамо ж моя сива

Мамо  ж  моя  сива,  мамо  ж  моя  мила,
Де  тебе,  рідненька,  зможу  відшукать?
Я  до  тебе,  мамо,  стежку  загубила.
Слід  твій  заховала  синя-синя  даль.

Вже  не  будем,  мамо,  більше  розмовляти
На  подвір'ї  в  тебе,  в  затінку  верби.
І  поради,  ненько,  ні  в  кого  спитати,
Все  що  залишилось  -  пам'ять  по  тобі.

Ще  цвіте  у  травні  білосніжна  вишня,
Яблуня  старенька  пахне  у  саду.
І  в  кімнаті,  в  тебе,  твій  рушник  колишній
Просто  доторкнутись  з  болем  підійду.

Вишиті,  не  в'януть  сині  твої  квіти...
Дні  пройшли  з  тобою,  щезнули  як  дим...
Більше  не  почути  тихої  молитви  -
Ти  пішла,  рідненька,  з  ангелом  своїм.

Ще  лежить  на  ліжку  пожовтіла  хустка,  
Та,  що  ти  вдягала  поратись  в  садку.  
Хата  зажурилась  і  гуляє  пустка,
Тиша  уляглася  в  кожному  кутку.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2022
автор: Ольга Калина