А літа, як вода,
все спішать, спішать,
Ні спинить, ні спитать,
хоч тремтить душа.
Плинуть-линуть літа –
не спиняються,
В будні і у свята
Серце крається.
А літа, як вода,
плинуть річкою.
Коли стріне біда,
горять свічкою.
– Ой, куди ж ви, літа,
поспішаєте,
Як змінити життя,
чи пораєте?
– Най же плинуть літа –
в невідому даль,
Тільки ти не ридай,
а їм волю дай!
Куди плинуть літа –
вороття нема.
Коси сніг заміта,
Хоч і не зима.
9.05.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2022
автор: Ганна Верес