Ти пробач мені, любий, втому,
І що стала сивІти рано.
Птах із півдня верта додому,
Ти ж ідосі ще там , коханий .
Ти пробач необачні сльози,
І журбу мою, і тривогу,
Що розхристана ніч приносить
У безсонні така предовга.
Плід зелений зриває вітер
І ховає у травах саду.
Скільки щастя війна ще зітре,
Що зламає з оскалом радим?
Ти пробач мені смуток, милий,
Бо в чеканні , як у дозорі.
Тільки голову втома хилить,
І сльоза розмиває зорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2022
автор: Lesya Lesya