Лютий. Сон. Четверта ранку.
Гул сирен замість світанку.
Я поддался произволу -
Сбросил бомбы две на школу.
Форма, армія, навчання.
Перше бойове завдання.
Надпись "ДЕТИ" возле дома -
Жалость русским не знакома.
З побратимами - в бліндаж.
Третій місяць - як міраж.
Я приехал на ученье.
Бью гражданских - загляденье.
Волонтерю в Чернівцях,
Хоч і сльози на очах.
Ты давай насилуй баб,
Убивай всех тех, кто слаб.
У руках моїх лопата.
Розпач. Хрест. Могила тата.
Снял кольцо с рукИ укропки,
Прихватил жене и шлёпки.
Виклик - вибух на вокзалі.
І страшніш стає чимдалі.
За трусы и унитаз
Каждого убью на раз.
Обіймаю тіло мами
І ридаю до нестями...
Мой любимый жив остался -
Мирными он прикрывался.
Прихистив сім'ю із Бучі.
МУки всіх людей - болючі.
С танка обстрелял поместье -
Пустошь ровная на месте.
ЖИла, вірила, любила,
Та війна відтяла крила.
Не доступны мне соцсети.
Гнилой запад, вы в ответе!
За свободу, за родину
БУдем битись без упину!
Мой сынок - герой от Бога.
С Украины привёз много.
Захлинетесь ви війною,
Ми ж бо стоїмо горою.
День-другой и я у дома
На душе моей оскома.
Вкус войны такой манящий -
Зверь во мне проснулся спящий.
Отыгрался на жене,
Сразу легче стало мне.
Безнаказанность такая
Мне по нраву, дорогая.
Нож возьму, пойду к соседу,
Разберусь я с ним к обеду.
Благодарен так войне,
Что глаза открыла мне.
Мирний день. Сімейне коло.
Хтось якесь промовить слово.
Біля дому грають діти.
Розцвітають перші квіти.
Весь у шрамах і синцях,
Та закінчився цей жах.
Ні - журбі і ні - печалі.
Ми триматись бУдем далі.
Втратили, на жаль, багато,
Та настало наше свято.
Ми - незламні українці.
Чоловіку - честь. І жінці.
Слава тим, хто в час навАли
Захищати зЕмлю стали.
Слава нашій Україні:
Сильній, вільній і єдиній!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2022
автор: Сашко Негрич