Оксамитовий день. Мов лискучий листок чебрецю.
Поміж зелені трав промайне золота павутинка.
Не торкайся її - збережи назавжди мить оцю,
Як у сонячнім вальсі кружляють зелені відтінки.
Це пора диких трав і буяння п'янкої листви.
Нарікати не слід - хай ще дихає спекою літо.
Не надивишся... ні. Скільки б ти в цьому світі не жив.
І нажитись ніяк. Ти одна з оцих трав - просто квітка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2022
автор: Олена Жежук