Запросила на гостину
Киця Мура всю родину,
Усіх друзів і знайомих.
Хоче всіх зібрати вдома.
Кошик жолудів – це свинці.
Запашна трава – корівці.
Квочці і малим курчаткам –
Їм у мисочці – зернятка.
Не поділять між собою
Ряску в діжці із водою
Гусеня і каченя
Їх рятує кошеня.
Притягло воно коритце,
Налило туди водиці,
Рибку в воду запустило.
Веселіться друзі милі.
Козенятко стриб - стриб – стриб.
При дорозі бачить гриб!
Ой, не їж ти мухомора!
Може бути тобі горе!
Киця Мура не присіла –
Готувала козам сіно.
Козенятко, йди скоріш.
Кинь отруту! Сіно їж.
Веселяться, всі щасливі.
Раптом гав-гав-гав з-під сливи.
Голосок Гавка почули:
«А за мене всі забули?»
Киця Мура занявчала
Цуценяті так сказала:
«Це тому, що в кошеняти
Його іграшки забрав ти»
Більш не буду ображати
Обіцяю, кошенята.
Пригощу я вас ковбаской.
Запросіть мене, будь ласка.
Киця Мура похапцем
Клала кісточку з м’ясцем
У тарілку цуценяті
Веселись на нашім святі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2022
автор: Валентина Курило