Сонце лишало за обрієм слід червоно. Маками.
Небо волошками в житнім степу сховок позначило.
В росах зелених стиглі суниці пахли і вабили.
Небо багрянцем дивилось на схід. Знаково.
Серце горіло і вило війною. Латками.
Вечір то терпко, то солодко пах бузиною,
Згусток повітря – злаками.
Діти малі ласували черешнями смачно,
Поруч геть птаство балакало.
Гризли думки, наче вишню червак.
Морок змагався зі мною. Як воно?
Жити сьогодні, а взавтра – ніяк…
Боже, невже однаково?
Грілась душа ще у мирних кутках.
Десь посередині бахкало.
Билася Пташка в ворожих сітях.
Червень сталево пік. Бачиш, ніяково…
Сон дарував мені мирний знак. Плакала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2022
автор: fialka@