Поважні владики, отці і служителі Церкви — є в моїх друзях, як і співачки Богородичних напівів, і поети, і режисери, і композитори, і пілоти, а також жінки й чоловіки з розвиненим художнім смаком, — можливо в день св. вмц. Варвари нам всім слід задуматись?
Бо вона одна на весь світ є така, — десь вона велико-мучениця Варвара, десь Санта Барбара.
Бо при св. вмц. Варварі, що з Ісусом Христом, як нам триматись неправди? Це ж абсурд.
«Абсурдокамера» — мовила вже давно про це, що й нині продовжується, Ліна Костенко.
Можу для владик і отців, зайнятих нелегкими справами, віднайти слова
о. Олександра Шмемана, — який вслід любові проникав думкою в нелегкі розв’язки завдань Церкви, —
слова про олживість прив’язки поетів до десятиліть («шістдесятники», «сімдесятники» і т.п.),
бо вже є розпізнаність всього цього європейськими поетами і мислителями.
Тому що називати речі їхніми справжніми іменами — завдання поетів, які просвітлені дійсно від Христа.
Чи варто так, — як це своєю віддаленістю від Христа називають відповідно провінційно ті, що не усвідомлюють та й не відають цього знання, — надалі
називати шестидесятницею Ліну Костенко?
Я лиш запитую, бо це довгий процес.
Бо який масштаб або міру розп’ятості в серці з Христом має здобути хтось, аби не прив’язувати більш себе, і інші щоб не прив’язували, до певної епохи чи навіть десятиліття?
Я турбуюсь про вашу думку, лиш запитуючи.
І чи була така купа одномислителів, співпереживаючих цим, що до крові обдирають, запитанням і знахідкам, як в Ліни Костенко? Вона кликала, коли Стус був в тюрмі, але не відгукнувся з сучасників ніби ніхто.
Як таку піднесеність оцінити??
Любов’ю дати руку, яка від Христа, — чи згасити в одвічноземне?
Любов любить поміч любов’ю. Любов любить любов, — скорочено.
Може, буде порив в Костенко — поза все...
Прив’язка тоді не годиться.
Що ж, саме купу однодумців, наслідувачів можна або треба нав’язати і дописати Ліні Костенко? Може — копіїстів неповторного її стилю? Таж проголошена нею неповторність є якраз Задумом Творця: здійснення неповторного єднання поета з Богом і, завдяки цьому, єдино неповторна поетична реалізація. — Кожний поет, в Задумі, нічим не схожий до поета іншого.
Втім, це визнають — справжні поети!
Академічне мислення — зв’язуюче.
Тож додаємо головно визначального.
Не всі мають однаково добре і на рівних діючі праву і ліву половини мозку. Це так від природи. Зазвичай — є щось одне.
Не у всіх добре збережені спадкові гени.
Ще інші є чинники. Тому може бути й різниця в провідності Духу.
Та, ще скажіть, чи у всіх розум заведений у внутрішнє серце і з’єднаний Богом з серцем і духом? Є благодать?
Недорозуміння тому є.
Живий досвід життя в Богові творців теж різний.
Є нерозуміння одним поетом іншого поета. А нерозуміння — як ніби взаємне небуття (чи незустріч).
Взаємонерозумінням — світ зв’язаний.
Якщо ж така справа з більшим,
то як нам Ліну Костенко штучно применшувати —
називаючи-пов’язуючи, все одно вітальним або ущербним,
десятиліттям??
Треба подумати. В глибині серця.
Для Ліни Василівни — Бог півсвіту проверне, щоб збулась правда.
Любов — розв’язок усьому.
Бозна-коли, немов отой Памфалон з твору Лєскова, хтось з тих, хто любить Ліну Василівну (або й інших всіх любить!), чи гурт люблячих, розв’яжуть тоді
серцем-рукою те, що є від понять...
Бо хіба для вмц. Варвари і для світової Ліни Костенко у глибині серця, в світлі правди і краси, є лише Україна?
В таких творців сам дар належить Богу, і все є задля Бога-Сло́ва, і в вічність скеровується…
Оригінальні просять: думаймо серцем і просімо Христа!!
Якщо творець перебуває не в практиці Церкви, то ворог може прихопити його волю і свідомість.
Думка і воля пов’язані між собою. Потрібно поступово вправити свою волю
у волю Божу.
Вкоренитись у Христі і Церкві.
Благодать — там. Складайте, як Богородиця, в серці! Думайте в серці.
Так народ каже.
17.12.2015, свято вмц. Варвари, невісти Христової прекрасної!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2022
автор: Шевчук Ігор Степанович