мої кістки ламаються
як порожнина безодні
мої слова вриваються
в думки жінок скорботні.
мій голос вже лишається
дихання дівочого життя
я пам'ятаю як кусається
терен квітучого буття.
а ти зі мною залишаєшся
і хоч я склянка випита до дна
в очі мої вдивляєшся і все вагаєшся
і я з тобою почуваюся через роки сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2022
автор: Харрієт