І знову мені сниться дім рідний
І батько й мама і чарівна птиця.
Що прилетіла мов з дитячих мрій
І хоче з рук рідних води напиться
А може то й не роси, не вода..
А сльози неньки, батькова сльозина..
Все випий, пташе, душе золота!
Аби не плакала вже більше Україна!
І випив птах і запалав умить
І попелом осипався в долоні
Та теплий дощ грозою оживив
Злетіла птаха, тільки сиві скроні.
В батьків..
Тримайся, мамо, буде знов весна
Не поспішай сивіти, крила не згорають!
Дивись, у вирії над нашим отчим раєм
Знов душі, вольні, праводою живі,
Соколи з вирію, додому повертають!
Несуть на крилах Силу Булові!
Всміхнися, мамо діти всі живі!
Живі всі ті, хто правду в серці мають!
Ан Буреєва-Сетфко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2022
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)