Їм не вуха заклало - серця,
не сліпі вони - очі закрили...
У їх пам'яті є ці місця,
де босоніж в дитинстві ходили!
Ми їм сотні світлин - брехня!
Ми їм тисячі віршів - тиша...
В них загинув солдат-рідня,
на землі нашій горе лишив...
І байдуже, що в цих полях
його дід помирав за волю...
Внук прийшов зазіхнув на стяг...
Вам стискає серця від болю???
Та не має у вас сердець,
то годинники вшиті в груди,
як не йтимуть - то все, кінець...
Ви ж давно не такі, як люди.
Немов черви довкола й скрізь,
обираючи стиглі груші,
пнетесь, лізете... Не до сліз
вам давно, бо цікавлять гроші...
Вам не вуха заклало - душі,
не сліпі ви - так зручно жити...
На долонях крові калюжі,
на світлинах в долонях квіти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2022
автор: Людмила Мартиненко