Примчалась Муха якось з гною,
Вмостилась зручно на Слоні.
І здивувала всіх метою.
Вона ж живе весь час в брехні.
Що вона вища від Слона,
Що ніби Слон її боїться,
Хоч в нього тонна є вага,
І пропонує: Подивіться!
І швидко скочила на спину,
Усі розкрили тут роти.
Її ідеям нема спину,
Як не боїться висоти?
Вона дістала так його,
Упав в багнюку і качався.
Була хвилинка тут всього,
Отак із нею розквитався.
Та де ж та ділася стобреха?
із бруду ледве виповзла.
А всі сміялися: Невдаха!
Нащо за носа нас вела?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2022
автор: Н-А-Д-І-Я