М.: А я знаю тебе й не важливо що ми незнайомі.
Відчуваю той Гімн, що возносиш з душі до Небес!
Дві енергії стрілись, витаючи в Божому Домі,
Дожидаючись в схронах сердець акведуків чудес.
О.: Я не бачу тебе, та шляхи Божі нам невідомі.
Ми незримо йдемо по околицях наших адрес,
Десь відлуння думок серед поглядів вулиць знайомі,
Переплетом ідуть в персефонах погідних словес.
М.: Словопад на вустах розторочить думки бахромою.
Порозкидує суть не залишивши й крихти сліду.
Тільки віра свята розіллється в нас святоводою,
Омиваючи світ Великодня між Зел в Коляду.
О.: Нас несе по світах та навічно ми разом з Тобою,
Виростає зерно, зупиняючи тлінну ходу,
Кривобокі серця Він бере на Могутню Долоню,
Віртуозно лікуюючи в кіптяві душу тьмяну́.
М.: Він розрівнює згини, що встелюють наші дороги,
Зашиває розірвану стежку від думки до діл.
Обіймає за плечі, вмиває нам втомлені ноги
Та шляхи відкриває вже збитих й не пройдених кіл.
О.: На життєвих ланах нам ще треба розбити пороги,
Подорожніми суть нам судилось пройти частокіл,
Та до Нього ведуть, лиш до Нього ведуть перемоги...
У понурих серцях ще засяє Промінням Престіл ...
Марія Дребіт - Оксана Пунда
30.05.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2022
автор: VIRUYU