Перетираючи слова в муку,
Пекар ліпив основу
Та складав у форму .
Довго дивився
У невідомість та
Запитував сам у себе:
"Для чого?
Для чого
Це все?!"
Усе мало б бути по-іншому.
Можливо, як у казках,
У приказках та історіях.
Він мав би зробити її щасливою,
Квітучою та міцною.
Добро б перемогло.
Він би неодмінно створив диво,
Як сотні раз до цього.
Ну ж не могло,
Не могло
Бути так,
Що багато дітей
Враз позбулося слова "мама",
Їм ніколи не сказати "тато".
Місив руками тісто
Доки спогади розчинялися,
як дріжджі у воді.
Він творив нових людей
Металевою срібною формочкою,
Витискаючи подібних собі.
Записував імена
У старий пожмаканий зошит,
Присвоював порядкові цифри,
Неначе в Освенцимі.
Чому вони нічого не зрозуміли з
Першого разу?
Невже проблема в рецепті?
© Богдан Кухта
[youtube]https://youtu.be/JXmwfOc2yEY[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/oAvPSqd8wFE[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2022
автор: Kukhta Bohdan