Лети, моя птахо, в заметені далі.
Там віднайде́ш нетривале тепло
І, може, забудеш, про що ти співала,
Може, забудеш, як досі було.
Ти станеш граційна, мов трави у полі,
Тільки далека до неньки-землі.
Тікай, моя птахо, повз наші діброви.
Прошу́, не спиняйся. Лети ж бо, лети.
Звістку маленьку лиши наостанок,
Подай у безпуття лиху німоту.
Щасливою будь, моя зранена птахо,
І я своє щастя від то́го знайду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2022
автор: Сара Ґоллард