Зачини вікно... Сад вкрай співучий.
Очі в сон, чи в смерть спіши закрить.
Кривда наша пройде неминуче!..
І життя мине... Вже час спочить...
День новий іде у хмарах білих
Без тривог, що в ньому нас нема...
Та всього, що ми перетерпіли,
Хай сліди хоч збереже пітьма!
Чим спокутать будем жах омани,
Сліз напругу і безплідний час,
Як загоїть смерть криваві рани,
Рани, що колись терзали нас?
Bolesław Leśmian
Krzywda
Zamknij okno...W ogrodzie - zbyt śpiewno.
Oczy do snu lub do śmierci zmruż.
Krzywda nasza kończy się na pewno!..
Życie - mija... Wolno spocząć już...
Dzień się nowy na obłoków bieli
Nie zatrwoży, że ciał naszych brak...
Lecz to wszystko, cośmy przecierpieli,
Niechaj we mgle ma choć drobny znak!
Bo czym zgrozę odkupić zagłady,
Łez wysiłek i ten pusty czas,
Gdy śmierć zniszczy nawet ran tych ślady,
Ran, co niegdyś tak bolały nas?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2022
автор: Валерій Яковчук