Де ти зараз? Просто цікаво.
Дуже скучив, хоча вже забув.
Ранок той же: цигарка і кава.
Рак? Звичайно, я знаю, я чув.
Що там є і чому ниють рани,
Ті, що ти дарувала мені?
Мої жовті міжмЕжові стани
Залишились на нашій стіні,
Тій, облізлій, біля заводу,
Що давно не працює, стоїть...
Я шукаю лише насолоду,
А на більше не здатний... Простіть...
Де ти зараз? Як там погода?
Чи не пада заліза й вогню?
А у мене одна нагорода -
Я не мОлюсь і знов часто п'ю...
Я став сірим і майже прозорим,
Ніби робот живу не своїм.
Я ніколи не був твоїм морем,
А хіба що дощем, все ж твоїм...
Я не дИвлюсь у радісне після -
В нас війна, ти не чула? Вона.
Так, стріляють: то двісті, то триста.
Як не дивно, хоч раз, та вина
Не моя. Ні, не згину задАрма,
Ні, не кинусь героєм на штик...
Я тут виживу, це ж моя карма -
Жити далі, без тебе... Вже звик...
Де ти зараз? Просто питаю...
Просто дим, просто знову бурбон...
Скоро ранок... Ти поруч, я знаю...
Далі сам... Без обридлих ворон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2022
автор: Аарон Краст