До матерів росії

                 

Вам,  росіянки,  не  шкода  дитини,
Під  серцем  ношеної  сотні  довгих  днів,
Кровинки  власної,  улюбленого  сина,
Що  вам  на  радість  жив,  зростав,  мужнів?

А,  може,  діти  ваші  вам  не  в  радість?
Тоді  навіщо  плодите  ви  їх?!
Хто  ж  вам  зігріє  неминучу  старість?
Хто  ж  подарує  вам  внучат  малих?

Чи  ви  не  люди  й  людське  вам  немиле?
Та  навіть  звір  потомства  не  лиша:
За  рідне  сім’я  бореться  щосили!  –  
Бо  й  у  тварини  в  тілі  є  душа.

А  ви?  Що  ви  за  плем’я,  рід  чи  раса?
Що  ж  вам  співають  у  росії  там?
Ви    здаєте  синів  своїх  на  м’ясо.
Хіба  ви  матері?  Зневага  вам!
31.03.2022    



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2022
автор: Ірина Васильківська