Незабудка

             Незабудка.

Немов  весна  в  душі  сіяє:
То  буйством  цвіту,  то  зелом…
Як  сонечко  зрання  вітає  –
То  настрій  дарить,  то    тепло;

Мов  та  веснянка  після  зливи:
Нестримна  радість  у  очах…
Нахлинуть  почуття  бурхливі  –
Округа  вся  у  кольорах.

Душевний  трепіт…  не  забути
в  хвилини  ніжності  і  втіх…  
Не  забуваються  і  звуки,  
Струмочком  переливний  сміх.

Сердечко  тихо  завмирає,
Щоб  не  злякати  дивну  мить,    
Коли  натхнення  завітає          
І  рідкий  голос  зазвучить…

Як  та  ворожка,  чи  чаклунка
Приправить  чародійний  вар…
Звучить,  гримить  в  анналах  дзвінко  –
Природний,  неймовірний  дар.

Цвіте  троянда!..  Розпушилась,
І  благовісний  аромат,
Мов  Муза  з  лірою  явилась,
Щоб  надихнути  віршепад.  

Приречений!  В    німій  потребі,                        
Ще  невіддячені  слова:
Вона,  і  зірочка  на  небі,
Вона  –    і  жінка…  рокова!


адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2022
автор: Master-capt