Ти кажеш , що не проти
І що ж тобі відповісти
Все ж відчуваєш в серці ти
Ти моє небо, я твоє серце
В тобі мілліард є світил
Які чомусь в тобі ж відкрив
І просто ніжно розпалив
Та сам від цього і поплив
Ти моє небо, я в тобі
Чи можу щось про це сказати
Як безкінечність поєднати
Чи може сердце розірвати
В вулкан стихій тебе позвати?
Сказати можу лиш палай
Та від бажання ти згорай
Потім на стінку ми ж полізем
Бо космос нас давно з'єднав
Магнітом маниш, серце раниш
Не можу ні тебе обняти
Не можу й серце розірвати
Бо в ньому ти
Мої світи, ти дивовижний
Ясний стан, такий коханий
Милий ніжний, а я давно уже погас
Та щось в мені ти пробудила
Словами серце розбудила
Мене ти в космос позвала
Моє ти небо
Тебе чую
Я знаю, всім нутром ти звеш
Ти вся сіяєш, ти прекрасна
Твоя румяна на щоці
І діаманти в цих очах
Та й я не проти ти це знаєш
Та рідні душі ж не пускають
Так просто злитись в одну мить
Нова ж бо нова запалає
І зірка ярко спалахне
Ми разом знаєм
Ти вже є
І нас магнітом в небо тягне
Воно ночами нас єднає
І вдень й вночі воно ж нас зве
Так не бує, так все є
І ти давним, давно там є
Поки не знаєш, не відчуваєш
Ще не щемить
Та лише мить
Одне касання та зізнання
І все яскраво загорить
І небо наше нас з'єднає
Потім кричи ти чи мовчи
Кусайся, грудки розірви
Воно всередині завжди
Звязок небес незрима сила
Я просто хочу - будь щаслива
Та я безсильний, є кохання
Ти моє небо, цілий світ
Ти в серці вихрі відчуваєш
По тілу струми наростають
В мені всю лаву підіймають
Вулкан по тілу, зов стихій
Наші моря водне впадають
Погляди хвилі здіймають
Бризом морським вони ласкають
І наші ріки вже бурлять
Злитися хотять, в один потік
В єдиний крик.
Таке бурхливе божевілля
Все є стихія, ти і я
Ми не сімя, ми поєднання
Той самий, так - той стан
Де все зве, все розриває
Нас оголяє, нас єднає.
Там ми стихія
Ти небо, я земля
Я пояснити це не взмозі
Воно давно і не потрібно
Ми відчуваємо це все
Просто тримаємо в собі
Та тіло не лише в землі
Коли ти є
Є й інший стан
Який мене й перемикає
Він блискавично так вражає
Що я шукати тебе буду
Кого б іще я не зустрів
Життя це пошук половинки
Тієї рідної чатинки
Своєї божої душі
І не потрібні вже й вірші
Ти просто є ти відчуваєш
Жаданний біль, розливи рік
Цей зов , коли навколо темно
Це й світ і цей політ
Цю благодать
Все інше просто не існує
Моє серце твоє чує
Твоє тіло все в екстазі
Тебе немає на землі
Ти небо, ти це все навколо
Тебе вдихаю в страсті я
Бо ти душа, душа моя
Ти розтворилась , ти піддалась
Ти посміхнулась, полетіла
Ти не зі мною, ти в мені
Не проти це не ті слова
Ти є зоря, ти всесвіт мій
Тебе досліджую, вивчаю,
Болить, щемить, не відпускаю
Я не з тобою і з тобою
Ти небо, ти моя стихія
Я насолоджуюсь, зливаюсь
В молочній річці я пливу
Тебе за руку я тримаю
Частинку кожну відчуваю
Свою я ласку віддаю
Тебе я сильно так кохаю
Що й не скажу, бо сам не знаю
Куди ця річка нас несе
Це наш є сон, а може й казка
Ти просто є
І ти є все
Я під тобою, я в тобі
Ми разом все це відчуваєм
Таке є слово благодать
Не всім дано його пізнать
Це ніч, що нас єднає
Місяць, що чекає
Це зоря, це ти і я
Це поєднання,
Так той самий стан
Що з уст твоїх
Звучить та зупиняє мить
Життя лиш мить
Ми в ній щасливі
Тому не можу щось сказати
Пташину щастя сполохнути
Я хочу просто тебе чути
Я відчуваю й так тебе
І знаю ти давно вже є
Спитав би, буде ж наднова
Яскравий спалах в нашім небі
Воно нам треба і не треба
Тому я краще промовчу
Ти знаєш й так
Що я кохаю
Що ж далі буде я не знаю
А раз люблю, то відпускаю
Та тільки рук не розведу
Бо все є ти, тебе й люблю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2022
автор: oreol