Зорями ведеш мене у даль,
Океаном ніжної любові.
Твої губи як терпкий мигдаль,
Очі твої наче волошкові.
Назбираю квітів навесні ,
Світлої любові повне серце.
І нехай ідуть рясні дощі,
Захлюпоче вдалині озерце.
Лине пісня понад океан,
Про кохання наше неземне.
А над нами стелиться туман,
Він закриє нас і обійме.
Тихо гори сплять в вечірній час,
Зорі вишивають вишиванку.
Бо кохання створено для нас,
В радості спочине на світанку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: