Нині у тиші я живу,
одна, як муха сиротою...
І знаю я чому мовчу,
чому укрита німотою...
Це одинокості права,
мене зробило безязику...
Багато літ живу одна,
і так за роком пливуть роки...
Немаю з ким я розмовлять,
і так від ночі і до ночі...
Люблю читати і писать,
болять і руки, ноги й очі...
А розмовлять немає з ким,
хіба що з котиком рудим...
А чи з собакою надворі,
і так сьогодні, як і вчора...
І завтра також буде так,
і в дні наступні, знов щоденно...
Не знаю збутись цього як,
життя вже, звісно, не пісенне...
Отак у тиші і живу,
одна неначе у тенетах...
Та я не плачу й не кричу,
як на безлюдних десь планетах...
Такий життєвий маю рок,
змінити щось уже не можу...
Тихенько йду за кроком крок,
й нікого, звісно, не тривожу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: геометрія