На смарагдах кришталь,
В мандрах равлик-скрипаль:
Життєдайна стоїть прохолода.
П’є зозуля печаль, травень землю вквітчав,
Лебідь тихо сідає на воду.
У колисці земля, чобітки журавля
Заросились йому в насолоду.
Заясніли поля буйночубі здаля,
Птахи пестять продовження роду.
Кожне в світі маля зна, де Ненька-земля,
Де зміцніло коріння народу!
На смарагдах кришталь,
Сонце згубить печаль.
Дасть весні ще пишнішую вроду.
Гірко буйність втрачать –
Буде літа печать,
І достигнуть жита в нагороду.
Люди з сталі стоять, хай нікчемні тремтять!!!
Волі дух - Дух козацького роду:
Нас повік не зламать, і повік не зібрать
Зерна мого Святого Народу!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: fialka@