Згоріла калина,
Вся чорна від болю.
І стіни домівки обвуглені вщент.
Життя все ж вертається в місто поволі.
І бачу, як попіл змиває дощем.
А трави ховають розбиті цеглини,
Які пам'ятають нас зовсім дітьми.
Не віриться в те, що тепер це руїни,
Що зроблено все це якимись "людьми"
Обпечений сад мріє знов зеленіти
І чорні гілки прикрашає листком,
Щоб птаству було де гніздечка ізвити,
Щоб місто укрилось розкішним бузком.
Я знаю - калина розквітне весною -
Від кореня сходить новеньке гілля.
Мій любий Ірпінь, ми всі тут, ми з тобою.
Гайда відбудовувать наше життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Наталі Рибальська