Заручники долі


І  воля  -  неволя,  кайдани  на  серці,
Схилилася  долі  верба  і  тополя,
Відлуння  думок  перетворюю  в  герці...

Можливо,  нас  хтось  розуміє  і  чує,
Можливо,  за  руку  лиш  янгол  тримає...
А  в  думах,  що  ж  в  думах?
Палає  оркестр,  симфонії  грає.

Його  амплітуди  -  живі  срібні  струни,
Його  голоси  -  уяви,  примари.
Заплющують  очі  заручники  долі...
І  сонце  не  сонце,  і  хмари  не  хмари.
Травень  2022.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Каа3003