Рей Бредбері ДЕСЬ ДАЛЕКО ГРАЄ ОРКЕСТР

Десь  далеко  грає  оркестр,
Награє  мелодії  дивні
про  мореплавців  з  місяця
і  соняшникове  насіння.
Десь  барабанщик  шалений
Розхитує  час  невдалий
Нагадуванням  про  літо
В  майбутньому,  що  не  настало.
Майбутнє,  древнє  донині,
Покрилось  єгипетським  пилом,
Пахне  бузок  і  могила,
І  сім'я,  що  втратило  силу,
І  персик  на  гілці  дерева
Звідти  небо  не  може  дістать,
Як  омари,  чудові  мумії
Пам'ятають  майбутнє  і  вчать.
На  піску  малюють  майбутнє
Діти,  сидячи  на  камінні,
Пам'ятають,  смерті  не  буде
В  невідомій  колись  країні.
Десь  далеко  грає  оркестр
Там,  де  місяць  завжди  сіяє,
І  нікому  не  спиться  влітку
І  ніхто  там  не  помирає;
Просто  час  тягнеться  вічно
І  серця  продовжують  битись
Під  барабани  місяця
І  повільний  поступ  Вічності.
Там  гуляють  старі  неспішно
І  свій  полудень  відкладають,
і  сплять  на  полях  пшеничних,
щоб  як  діти  рости  далі.
Там  старі  і  діти  буркочуть
і  знають,  що  час  помирати,
і  вкладаються  спати  в  сльозах,
що  під  ліжком,  не  хочуть  знати.
Сидять  за  столом  обіднім,
де  бенкет  для  плоті  триває,
Де  неможливе  можливе
і  зіпсоване  свіжим  буває.
Десь  далеко  грає  оркестр,
О  послухай,  послухай  ці  трелі!
Хто  почув,  танцюватиме  вічно
В  червні  й  червні,  й  вічному  червні.
І  смерть  пошиється  в  телепні
І  навіки  замовкне  смерть
В  червні  й  червні,  й  вічному  червні.
 
[i]Рей  Бредбері  помер  5  червня  2012  року[/i]

[b]Ray  Bradbury  SOMEWHERE  A  BAND  IS  PLAYING[/b]
Somewhere  a  band  is  playing,
Playing  the  strangest  tunes,
Of  sunflower  seeds  and  sailors
Who  tide  with  the  strangest  moons.
Somewhere  a  drummer  simmers
And  trembles  with  times  forlorn,
Remembering  days  of  summer
In  futures  yet  unborn.
Futures  so  far  they  are  ancient
And  filled  with  Egyptian  dust,
That  smell  of  the  tomb  and  the  lilac,
And  seed  that  is  spent  from  lust,
And  peach  that  is  hung  on  a  tree  branch
Far  out  in  the  sky  from  one’s  reach,
here  mummies  as  lovely  as  lobsters
Remember  old  futures  and  teach.
And  children  sit  by  on  the  stone  floor
And  draw  out  their  lives  in  the  sands,
Remembering  deaths  that  won’t  happen
In  futures  unseen  in  far  lands.
Somewhere  a  band  is  playing
Where  the  moon  never  sets  in  the  sky
And  nobody  sleeps  in  the  summer
And  nobody  puts  down  to  die;
And  Time  then  just  goes  on  forever
And  hearts  then  continue  to  beat
To  the  sound  of  the  old  moon-drum  drumming
And  the  glide  of  Eternity’s  feet;
Somewhere  the  old  people  wander
And  linger  themselves  into  noon
And  sleep  in  the  wheat  fields  yonder
To  rise  as  fresh  children  with  moon.
Somewhere  the  children,  old,  maunder
And  know  what  it  is  to  be  dead
And  turn  in  their  weeping  to  ponder
Oblivious  filed  ‘neath  their  bed.
And  sit  at  the  long  dining  table
Where  Life  makes  a  banquet  of  flesh,
Where  dis-able  makes  itself  able
And  spoiled  puts  on  new  masks  of  fresh.
Somewhere  a  band  is  playing
Oh  listen,  oh  listen  that  tune!
If  you  learn  it  you’ll  dance  on  forever
In  June  and  yet  June  and  more  June.
And  Death  will  be  dumb  and  not  clever
And  Death  will  lie  silent  forever
In  June  and  June  and  more  June.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2022
автор: Зоя Бідило