Я знаю рідну мову ,вона одна у серці,
Нею я сказала перше слово навесні,
Нізащо не забути, її з думок не стерти ,
Зі мною вона завжди в реальності і сні.
Я знаю рідну землю, квіткову і цілющу,
Нею я ступила перші кроки у житті,
Єдина й неповторна: поля, степи і гуща,
Дарує нам натхнення, красу й плоди свої.
Я знаю рідне небо глибоке, синє-синє,
І соняшники золотом наповнені й жита,
Багата і чарівна природою країна,
Прищеплює любов і шану всі літа.
Я знаю свою сутність, корінь, місце й назву,
Й чужих не обираю для серця я доріг,
Колись давно за мене склала доля пазли,
Привівши в Україну на батьківський поріг.
Відтоді українкою зовуся рік за роком,
З цим словом вже до скону поєднана давно,
Воно тече у жилах, і житиме там доки ,
Доля незавершить мого життя кіно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2022
автор: Вікторія Павлюк