Купальниця

Ні,  ще  не  знидів  сад  і  не  зов'яв,  –  
обабіч  снів  –  купальниця  цвіте,  
все  на  прощання  жовтим,  а  проте  –  
я  й  досі  не  вернулася  у  яв,  
ще  й  досі  в  кулаці  тримаю  яв.

Скажи  мені,  у  цім  багатстві  трав
котре  стебло  тобі  найбільш  болить?
Сирої  ночі  в  грудях  відщемить,  
приблуда  вітер  пісню  відшумить
за  тим  нелюбим,  що  в  собі  зірвав.

Бутон  купальниці  –  мої  жаскі  вуста.  
Жаскі  слова  мої  –  пилком  спадають  в  час,
а  він  тече  під  корінь  світу  й  нас,
так  він  втече  з-під  кореня  у  нас,  
і  світ  пустий,  і  я  у  нім  пуста.

Ні,  ще  не  висох  виплаканий  сад,
примарний  сад  вугільнооких  снів.  
Скажи  мені,  у  цім  розмаї  вад
котра  в  тобі  найперше  кличе  гнів?  
Скажи  мені!  
Та  сад  не  відповів.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2022
автор: Рувану Лір