Розмова дівчинки з мамою в Польщі.



Ми  може  мамо  вмерли,  а  бог  десь  мав  нас  діти,
Бо  ми  ж  святі,  не  в  пеклі  ж  нам  горіти?
Ось  подивись  навкруг,  я  твердо  знаю,  
Що  нас  відправили  до  раю..

Бо  після  бомб,  смертей,  снарядів  і  пожеж,
Господь  нам  допоміг,  ми  вижили,  авжеж  .
Стара  Європа,  обняла,  як  добра  Мати,
Притулок  надала  та  і  готова  всіх  нагодувати.

А  той,  хто  наш  народ  вбиває,  нище  та  калічить,
Краде,  грабує  і  трофеї  лічить.
Нехай  він  зникне  з  світу,  злий  рашист,
Зухвалий  та  цинічний  путінофашист.

©  В.Небайдужий.  2022  р.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2022
автор: Небайдужий