Чомусь так серце бється
Ще мить і розірветься
Темно так вночі
Навколо ні душі
Такий чарівний день
А серце знов щемить
Та щось у нім болить
Воно таке маленьке
Все тіло оживляє
Любов в нім проживає
І в нім же відмирає
Чотири там кіматки
Та в них не можна спатки
Життя там кров вирує
Й по тілу все мадрує
Любов там проживає
І серце зігріває
Та сили надає
Поки вона там є
Та де ті добрі люди
Злі та чужі навколо
І в серці знову холод
Там пташеня пригрілось
Щоранку щебетало
Та місця мало стало
Порхнуло та й нема
Лиш комната пуста
А серце рветься, рветься
Не в такт воно вже бється
Ще мить і розірветься
А ніч чомусь темніє
Все чорне просто жуть
Колись чекав я світла
І очі засіяли
Та знов прийшли печалі
І радість заховали
Півсерця ж бо украли
З розбитим там живуть
А те ,що відродилось
Само гучніш забилось
В нім щастя посилилось
В коханні проросло
Дрімає в нім мій ангел
І думки він не має
По нім воно скучає
По нім воно бринчить
Дрімай мій ангелочок
Спочинь, бо ти втомився
Весь день ти на сторожі
Крилом оберігаєш
Грудьми від бід ховаєш
Та словом зігріваєш
Спасибі, що ти є
Люблю тебе за все.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2022
автор: oreol