Я так люблю бузок!..Оті пахучі грона
До серця притулю,до уст, очей,
Щоб їх ласкава й ніжна прохолода
Мене п'янила й світ довкола цей...
Яка це втіха -- диво споглядати,
Що нам несе заквітчана весна!
Яка чудова й мила є природа-мати--
Вона створила всі ці чудеса!..
Ну як інакше цю красу назвати--
Багатогранну, запашну, п'янку?..
Яке це щастя--квітку цю вдихати,
Торкатись, роздивлятись наяву...
Цвіте бузок велично і нестримно,
Підносить небу китиці суцвіть!..
Зриває очі людям недаремно--
Краса його жива карбує мить!..
Така хвилююча бузкова зваба,
Що залишає в серці щемний слід...
І недарма бузок--завжди оздоба
Осель, де так кохають його цвіт...
Ліловий, білий, синій і рожевий--
Усі відтінки райдуги ввібрав!..
Ох і недАрма красень кучерявий
З весняним серцем душі наші вкрав...
Минає травень...Лише крок до літа...
І не шкодує час цих запашних квіток...
Тому чаруймось,надихаймось цвітом,
Бо ще цвіте, бо квітне ще бузок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2022
автор: Зінаїда Супрович