Цілий місяць казок, цілий місяць відносної тиші,
Хоч сирени гудуть, але звідси розруха далеко .
То застукала гілка об дах- її вітер колише,
Ти не бійся.
Попереду- літо, і річка, і спека!
Та здригаються плечі дитячі з найменшого стуку,
Тихо- тихо тремтять, щоб ,буває, ніхто й не помітив.
Уже вкотре за день вся принишкла- подай мені руку,
І не бійся, маленька, дверцятами стукає вітер.
Ця війна закінчИться, хорошого буде багато.
Ну а поки з тобою ще трохи підождемо літа .
Я ось зараз піду , і надійно закрию дверцята ,
Щоб не стукали.
Сад буде стигнуть, під сонцем зігрітий,
Скоро-скоро вже будем з тобою збирать полуниці,
А черешня солодка достигне - то будем радіти.
...
Та здригається знову - упало цеберко з криниці.
Обіймаю- не бійся ! Який неслухняний цей вітер!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2022
автор: Lesya Lesya