Я НЕ БОЮСЯ ЗАБУТТЯ…

                             Я  не  боюся  забуття,
                             в  цім  світі  усе  тлінне...
                             Минають  люди,  як  вода,
                             мину  і  я,  то  не  біда,
                             світ  існувати  буде...
                             Цей  світ  цікавий,  знаю  я,
                             є  небо,  сонце  і  земля,
                             найбільша  цінність  -  люди...
                             Весною  все  росте,  цвіте,
                             але  ж  усе  й  минає...
                             Весна  вже  до  кінця  іде,
                             а  літо  нас  чекає...
                             І  я  спішу,  і  не  грішу,
                             чогось  ще  жду,  чекаю,
                             планую  щось  і  щось  роблю,
                             що  ще  прийде  ,  не  знаю...
                             Надія  й  Віра  в  мене  є,
                             й  прийдешні  дні,  без  воєн...
                             А  час  спішить,  кудись  тече,
                             хоч  він  мені  і  не  пече,  
                             все  ж  радості  чекаю...
                             Вірю,  що  з  часом  мир  прийде,
                             з  ним  вернеться  і  спокій,
                             і  зникне  сум  глибокий...
                             Ось  і  сьогодні  вже  весни,
                             останні  дні  спливають,
                             І  все  навкруг  росте,  цвіте,
                             і  сонце  з  неба  світить...
                             І  я  радію,  що  живу,
                             наперекір  невзгодам,
                             іду  вперед,  сиджу,  пишу,
                             хоч  світ  цей  і  жорстокий...
                             І  вірю  я,  що  весь  непотріб  відійде,
                             й  будуть  щасливі  люди...
                             Я  не  боюся  забуття,
                             й  боятися  не  буду...
                             Скільки  відміряно  мені,
                             стільки  і  жить  я  буду...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2022
автор: геометрія