Зустрілись знов приречені на щастя...
Колишнє щастя. Що їм вже тепер?
Ніхто не знав про їх ганебну справу:
Забуть усе під ві́дблиском ночей...
Питали: "Як ти?" Гордо, без жалю.
І на питання ти́хцем усміхались...
"Нічого. Все нормально. Бач, живу".-
Самі ж словам тим тільки дивувались.
Хотілось їм кричати "Повернись!"
І так, аби душа з грудей повітрям!
Колишнє щастя втратило свій зміст.
І розійшлися... різать пам'ять ві́стрям...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2022
автор: Тетяна Білогай