Цей день весняний Бог мені дає.
До мене усміхається природа,
Коли із неба сонце промінь ллє,
і оживає в чарах її врода.
Для мене ота зелень, отой квіт,
Й травички густий килим між стежками.
Та завірюха вишень й липи цвіт -
Етюд краси, змальований віршами.
Я часточка цієї теплоти,
Яка тече в стрімку ріку любові
До краю, де живеш сьогодні ти,
Де краєвиди простяглись казкові.
Це все моє, воно в моїй душі.
Із нього я вкладаю в рими слово.
В замилуванні ним нема межі,
Бо з кожним днем усе для мене ново.
Цей солов’їний перелив пісень
І подув вітру в свіжості духмяній,
Коли світання відкриває день
В заграві сонця пастельно-рум’яній.
Де плесо річки сріблом мерехтить
І луг зелений в хвилях пропливає.
Де полотно доріг удаль біжить
Й село в садах квітучих потопає.
Ховаю тіні ночі в забуття,
Черпаючи з життя мудрі уроки.
І заново проходжу, як дитя,
Шліфуючи красою свої кроки.
Попри розруху, в серці бережу,
Немов картину, цілісність природи.
Й закривши очі, на папір ложу
Усю розкішність чарівної вроди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2022
автор: Marija